Хто такі синоптики та чи вірять вони прикметам? Про професію модератора погоди ми поговорили з Наталкою Діденко. Її сторінку в Фейсбук читають замість прогнозів Гідрометцентру, вона точно знає, чи брати з собою завтра парасольку, а її кіт Апельмон став першим пухнастим метеорологом України.DSCF5490_1 copy— Наталко, які питання вам зазвичай ставлять, коли дізнаються, що ви синоптик?

Є питання, які я просто ненавиджу. Перша група: запитання про довгострокові прогнози. Наприклад, одразу після Нового Року питають: “Якою буде погода на Великдень?”. Або влітку: “Чи буде холодною зима?”. Синоптики — це практики, які прогнозують погоду на одну-дві доби та тенденцію на 5-7 діб. Це те, що дозволяє сьогодні наука. Як в медицині: ми маємо неймовірні технології та досягнення, але й досі існують невиліковні хвороби. Бо організм людини не вивчили досконало. А що говорити про організм природи? Довгострокові прогнози, звісно, розробляють, намагаються, принаймні. Але вони ще вкрай недосконалі.

І друга група таких питань — про народні прикмети. Усе це аж ніяк не стосується мене. Метеорологія та прикмети — кумедне поєднання. Якщо вам треба серйозна операція, ви підете до хірурга, а не до знахарки. І хоч я не люблю подібних питань, завжди на них відповідаю, бо людям потрібно пояснювати різницю між синоптикою та народними прикметами.

— Де отримують знання, щоб стати синоптиком?

— У Київському державному університеті (прим. ред. — імені Тараса Шевченка) на факультеті метеорології географічного факультету і в Одеському екологічному університеті, де зараз випускають навіть військових метеорологів. Ще є технікум в Харкові. Базова освіта займає п’ять років. А щоб стати дійсно спеціалістом, необхідно пропрацювати щонайменше п’ять років.

— І потім впливати на майбутнє?

— Так! Синоптика — це дуже крута наука. На жаль, у нас часто до неї несерйозне відношення. Але, якщо ми говоримо про попередження стихійних лих, то які тут жарти? Як от зараз: в нас ідуть заморозки і, якщо вчасно про це сказати, можна врятувати врожай. В західних блокбастерах синоптики взагалі рятують світ. І це моя мрія: якщо не знятися самій в такій стрічці, то принаймні знати, що в нас є фільм, де синоптик — справжній герой, а не об’єкт для жартів.DSCF5469_1 copy— Коли ви захотіли стати синоптиком?

— Я взагалі лірик, завжди любила писати, любила слово. Коли обирала факультет, думала про українську філологію. Але не була внутрішньо готова стати вчителькою. Проте якось до нас прийшла знайома, що працювала авіаційним синоптиком. От вона мені і розповіла, як це класно. І я пішла та склала іспити.

— А що найбільше любите в своїй роботі?

— Щоденну віддачу. Коли ти робиш прогноз, наступного дня розумієш, чи був він корисним, чи ні. І далі можеш працювати над своїми помилками. Це твоя внутрішня відповідальність, яку ніхто не нав’язує.

— Болісно реагуєте, якщо прогнози не справджуються?

— Так, переживаю. От, наприклад, відкриття Євробачення: червона доріжка на відкритому повітрі. І від мене прагнуть точного прогнозу — чи не буде дощу? Уже 5 днів не можу голови підняти від розрахунків, досліджую всі найдрібніші моменти. Звісно, погода від мене не залежить: це все схеми та моделі. Я лише модератор від атмосфери. Але хвилювання неймовірне.DSCF5485_1 copy— Ви працювали на метеостанції?

— Там працюють не синоптики, а спостерігачі — технічний персонал, щотри години вони знімають показники. Я працювала в Гідрометцентрі майже двадцять років. А потім мене запросили на телебачення. Я й досі чи не єдиний телевізійний синоптик в Україні. Радію, що мені вдалося так поєднати журналістику та метеорологію.

— Виходить, синоптик може працювати будь-де, навіть вдома?

— У наш час — звісно! Багато професійних джерел є в мережі: схеми, знімки супутника, аерологічні діаграми, моделі, розріз атмосфери, прогностичні карти, прогнози температури та будь-чого. Звісно, всі основні дані стікаються в державний метеоцентр. Мені не вистачає архівних даних. Але в мене трохи інша специфіка: я складаю короткострокові прогнози і популяризую це. Адже прогнози від гідрометцентру це, зазвичай, п’ять коротких сухих речень. Саме тому я почала писати прогнози “людською” мовою. І це “вистрелило”.

— Почалося все з Фейсбуку?

— Так. До того я мала прямі ефіри на радіо, а потім — на телебаченні. Багато хто просить коментар спеціаліста, коли щось сталося — сніг в квітні чи ще щось. Гідрометцентр відповідає дещо формально. А це мало кому підходить.

— Це вимагає від вас бути постійно на зв’язку, фактично — працювати нон-стоп?

— Я й працюю 24 години на добу. Але ніхто мене не примушує. Якщо відбуваються якісь різкі зміни в погоді, я можу робити пости і о 2, і о 3 години ночі. Показую, пояснюю.DSCF5464_1 copy— Що необхідно синоптику?

— Для успіху — базова освіта, досвід, трохи інтуїції та, звісно, інтерес до справи. Якихось особливих людських якостей не потрібно, лише любити свою справу.

— А тепер питання, що цікавить всіх:  як кіт Апельмон став вашим колегою? Його ім’я — поєднання слів «апельсин» та «лимон»?

— Саме так! Всі говорять, що йому дуже пасує це ім’я. З’явився він у нас вже в підлітковому віці, віддали знайомі. Він – справжня медійна персона. Мабуть, варто зробити йому окрему сторінку в соцмережах. Апельмон навіть виконував своєрідну роль психотерапевта під час подій Майдану. Ми виходили в ефір і вночі. І нам досі пишуть люди, що це допомагало пережити їм той жах, що коївся, зняти тривогу.

— До речі, про тривогу — питання з розряду вашого табу: що ви думаєте про глобальне потепління?

Такими глобальними питаннями займаються кліматологи. Ми ж синоптики — практики. Звісно, зараз всі цим переймаються. Але, на мою думку, ажіотаж про вплив людини тут дещо перебільшений. Ми в стані негативно вплинути на природу, атмосферу, але вплинути на такі глобальні процеси не можемо. Трохи захопилися гординею – подібні процеси під силу лише Сонцю, космосу.DSCF5480_1 copy— У вас надцікава робота!

— І я її дуже люблю, мені навіть не потрібно від неї відпочивати. До речі, я завжди мріяла, щоб у мене була робота з вільним графіком, і головне — не прокидатися рано вранці. І зараз, здебільшого, ходжу на роботу ввечері. Я щаслива.

— А яка у вас улюблена погода?

— Як і всі, не люблю кінець листопада-початок грудня. “Кашу” під ногами, ожеледицю, пересушене повітря та сильний вітер. Але в нас клімат чудовий — для людей один з найсприятливіших на планеті. Інше питання, що нам завжди все не подобається. Тому заохочую любити нашу сонячну чи дощову погоду, помірно-континентальний клімат та радіти тому, що маємо!

Дружити з Наталкою

Фото: Филипп Доценко

 

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.