Відкрита бібліотека красних мистецтв – чи не єдина в Києві (а можливо і в Україні) інституція, куди ви можете абсолютно вільно завітати та погортати альбоми і каталоги з фотографії, живопису, архітектури, дизайну. Тут вам не доведеться заповнювати картку читача, а бібліотекарі не стануть на вас «цикати», коли ви раптом захочети поділитись враженнями від побаченого із сусідом. Словом, «Відкрита» — формат новий та доволі незвичний.

Частина команди – Валєра, Миша та Влад поділились із нами своїми думками про проект і його майбутнє та розповіли про те, якими повинні бути сучасні бібліотекарі.IMG_4446 copy— Що таке Відкрита бібліотека красних мистецтв і чим ви тут займаєтесь?

Миша: Ми надаємо доступ до матеріалів з красних мистецтв. Таких, якими ми собі їх уявляємо.

Влад: Мені дуже подобається давати визначення бібліотеки відштовхуючись від кожного слова у назві. Принцип відкритості означає, що до нас може прийти будь-хто і абсолютно безкоштовно, без попереднього запису чи реєстрації, погортати наші альбоми, а термін «красні мистецтва», на нашу думку, найкращий відповідник поняттю «fine arts».

— Розкажіть, будь ласка, про команду, яка створила цю чудову інституцію.

Влад: Ідея створення бібліотеки належить Глібові Велигорському – нашому другові. Він студент магістратури Києво-Могилянської академії, фотограф. Гліб займався у фотошколі Віктора Марущенка (приміщення, де знаходиться бібліотека – прим. ред.), де була зібрана велика кількість альбомів з фотографії і згодом запропонував Вікторові відкрити доступ до цих матеріалів. Той погодився. Тоді Гліб поділився ідеєю зі мною та Мишою.

Миша: Я також навчався у Могилянці. Ми всі були знайомі раніше. Через деякий до нас приєднались Валєра і Настя, які спочатку просто відвідували бібліотеку, а згодом органічно влились у команду.IMG_4474 copy— Як розвивався проект на початковому етапі?

Влад: Перші півроку ми працювали по неділях просто як бібліотека. Тобто, лише надавали доступ до нашої колекції. Потім ми зрозуміли, що нашим відвідувачам цікаво не лише гортати альбоми, а й говорити про них. Так з’явився формат «відкриттів» — вільних обговорень тієї чи іншої теми.

— Як швидко стало зрозуміло, що серед населення є попит на заклад такого формату?

Влад: Через декілька місяців після відкриття бібліотеки. Спершу до нас приходили наші друзі, які цікавляться мистецтвом так само, як і ми. Вони, в свою чергу, почали проводити власних знайомих, і невдовзі ми побачили у бібліотеці людей, з якими ми ніколи не спілкувались взагалі. Тоді стало зрозуміло, що наш формат цікавий і потрібний людям.

Миша: До бібліотеки часто приходять люди старші або молодші за нас, люди які просто цікавляться мистецтвом та люди, які мистецтвом живуть. Хтось вивчає конкретну тему, наприклад, історію Великої депресії, а комусь просто цікаво роздивлятись наші альбомі. Також для багатьох це місце стало чимось на зразок кав’ярні або кінотеатру, куди вони приходять по неділях, щоб відпочити та поспілкуватись.IMG_4459 copy— Який зараз фонд «Відкритої»?

Миша: Важко сказати, цифра постійно збільшується, але наразі у нас більше 400 юнітів: альбоми, велика кількість періодики, каталоги.

-Багато читачів дарують вам власні альбоми?

Валєра: Спочатку наші друзі приносили сюди свої альбоми. Тепер вони вже не можуть повернутись із подорожі без подарунка для нас. Багато привозила Настя зі своїх відряджень. А згодом наші гортачі, навіть ті, хто був тут лише раз, почали ділитись власними колекціями. Нас підтримуюсь різні організації, зокрема у нас є поличка, де представлені альбоми, що передав Гете інститут, багато альбомів нам віддали, коли закривався Ласка бар. А ще нам дуже приємно, коли митці самі приносять нам результати своєї роботи, які в Україні, як це не дивно, майже неможливо купити. Так, у нас на полицях підписані альбоми українських фотографів різних поколінь – від Бориса Міхайлова до наших сучасників. В ідеалі, ми б хотіли бути майданчиком, куди б можна було прийти і подивитись, що наразі відбувається у сучасному українському мистецтві.

— Формат бібліотеки у класичному сенсі себе не вичерпав, як ви вважаєте?

Влад: У радянському сенсі — так, вичерпав. Але ми відштовхуємось від європейського розуміння бібліотеки і прагнемо його постійно розширювати – дублювати певні матеріали у веб, розвивати та оцифровувати наш архів.

Миша: Також треба розуміти, що ми не бібліотека Конгресу з двома мільйонами примірників в одній будівлі і не можемо собі дозволити купувати все, що випускає певне видавництво. Тому, як бібліотекарі, ми діємо за принципом вибірковості: дістаємо ті матеріали, які вважаємо важливими та актуальними.IMG_4458 copy— А якими, на вашу думку, мають бути сучасні бібліотекарі?

Валєра: Тут варто зазначити, що ні в кого з нас немає професійної освіти бібліотекаря. Ми вчимося на практиці та постійно прислуховуємось до порад та думок людей, які у цьому розбираються краще за нас.

Влад: Думаю, треба відштовхуватись від конкретної інституції. Для певних закладів бібліотекар досі залишається людиною, яка повинна вміти заповнювати формуляри, працювати з бібліофондом та каталогами. А для нас бібліотекар – радше універсальний солдат, який вміє і шукати книжки, і каталогізувати їх, і, врешті, розповідати про них людям.

Валєра: Ми постійно перевтілюємось у івентр-менеджерів, логістів, редакторів соцмереж. Себто, у нас некласичний підхід до цієї професії. Очевидно тому, що ми — некласична бібліотека.IMG_4481 copy— Що стало для вас найважливішим відкриттям за час роботи у бібліотеці?

Миша: Для мене, перш за все, ним стало пізнання нового у сфері не зовсім традиційних «fine arts», тобто, за межами певного канону. Також я побачив, що людям цікаво те, чим ми займаємось. І це надзвичайно мене тішить.

Валєра: У мене досить егоїстична позиція: я не люблю нічого робити просто так. Постійний доступ до полиць та обговорень для мене дуже важливий, і якщо я раптом перестану займатись бібліотекою, то мені від цього стане сумно. Коли ми з Мишою робили каталог, я зрозуміла, наскільки тут багато крутих речей і що знаходитись мені тут хочеться не тільки у неділю, а чи не щодня просто гортаючи наші примірники.

Влад: У мене, напевно, найбільш інституційне відкриття: я зрозумів, що і у роботі з матеріалом, і в організаційній роботі завжди є куди рухатись та є напрямки, у яких можна розвиватись. Треба постійно оновлювати власні навички та знання, щоб якомога якісніше надавати людям інформацію. Коли виходить, це надзвичайно приємно.

Відкрита бібліотека кра́сних мистецтв
Богдана Хмельницького, 32
Фото и текст: Филипп Доценко

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.