О другій ночі в барі “Буковські”, що в центрі Братислави, життя тільки починається. Я сиджу за одним із столиків за ноутбуком, мені жахливо холодно, я уже трохи п’яна і ловити власну думку з кожною хвилиною стає все важче. За годину у мене автобус на Будапешт. І мені зовсім не хочеться звідси їхати.
20170901_152608Братислава повинна була стати лише проміжним пунктом, короткою зупинкою між Віднем і Будапештом, місцем, де можна трохи перевести подих. Я не мала жодних планів на Братиславу. Я не прагнула нічого там побачити, не мала великих очікувань і передчуттів, але лишила тут часточку свого серця.

Столиця Словаччини сховалась в самому серці Європи посеред Карпат. Затишна і гостинна, вона цілком і повністю позбавлена віденського пафосу і звичної європейської метушні. Колись давно тут проходили пишні коронації угорських правителів, укладались мирні угоди й дипломатичні договори, місто було однією з резиденцій австрійської цесарівни Марії Терезії. Сьогодні Братислава — це заплутана павутина пішохідних вуличок, в які важко не закохатися. Це теплі відблиски серпневого сонця і холодні води Дунаю, ліниві голуби на древній бруківці і галаслива дітвора у фонтані Ганімед. Сьогодні Братислава — це любов.

Вона різна, вона дивна, вона жива. Розмальовані фасади радянських панельних забудов у спальних районах і мовчазна велич Братиславського замку, стримана суворість старої ратуші й вишукана елегантність собору святого Мартина — усе це поєднується в одну гармонійну мозаїку, загальну картину віртуоза-імпресіоніста.20170901_134826 copyЦентр міста переплітає у собі безліч архітектурних стилів — бароко, класицизм, готика, мотиви монументалізму й модерну. Однак це не ріже око, не змушує роздратовано морщитися, а навпаки — захоплює подих, заворожує й заспокоює.

У Братиславі можна дихати вільно. Тут не зустрінеш натовпу туристів чи набридливих екскурсоводів, що накидаються на тебе, пропонуючи свої послуги. Тут нема височенних хмарочосів і древніх маєтків, перевантажених грізними химерами. Це місто для життя. Кожна вуличка ніби шепоче до тебе: “Стій. Зупинись. Відчуй це. Ти жива. Жива!”. І саме в цей момент відчуття власного життя, молодості, внутрішньої гармонії затоплює тебе з головою, і ти захлинаєшся у його п’янких хвилях.

Братислава — моє власне Intermezzo. Місто, де можна відновити сили і наповнитися спокоєм. Тут треба ходити пішки  і не треба нікуди поспішати й бігти наввипередки з черговою екскурсійною групою. Тут дивовижні смаколики й непогане пиво, тут доступні ціни й близька зрозуміла мова. Тут можна не думати про завтра і не перейматися якимись вкрай важливими робочими справами.20170901_125016Тут смачна їжа, що у поєднанні з цілком демократичними цінами, створює справді небезпечну для фігури суміш. Словаки люблять насичені смаки, тому від запаху прянощів у невеличких затишних ресторанчиках деколи йде обертом голова.

Місто живе, воно пульсує і сяє. Тут пахне вином і марихуаною, тут надзвичайно красиві люди і мелодійна музика. Сюди можна їхати, навіть не знаючи англійської, адже половину з того, що говорить тобі розпатлане сонячне дівчисько у порваних джинсах на головній площі словацької столиці, ти розумієш і так. Можливо тому, що ваші мови мають схоже звучання. Можливо тому, що вона говорить серцем.

О другій ночі я сиджу у барі “Буковські” і п’ю коктейль “Керуак”. У мене на читалці завантажений Джеків роман “На дорозі”, мені зараз хочеться його легкості і його розбитої безтурботності, пилу його доріг і пекучих сонячних променів. Я втікаю від осені, і тут, у Братиславі, про неї ще нічого не нагадує. Уже за годину мені вирушати у Будапешт, і так важко уявити, що мені доведеться зачинити за собою двері й залишити цей фантастичний хмільний безлад за спиною.

Але це буде лиш за годину. Ще цілих шістдесят хвилин. Ще є час для одного “Керуака”.

Текст: Вікторія Білявська

Фото: Ольга Стальська

Если вы нашли ошибку, пожалуйста, выделите фрагмент текста и нажмите Ctrl+Enter.